Реформа захисту персональних даних як ключовий фактор інтеграції України в Єдиний цифровий ринок ЄС

Останні кілька років в Україні активно ведеться дискусія щодо реформування законодавства у сфері захисту персональних даних. З метою реалізації цієї реформи були розроблені законопроєкти №8153 «Про захист персональних даних» та №6177 «Про Національну комісію з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації». Обидва законопроєкти покликані імплементувати в національне законодавство вимоги GDPR (Загального регламенту про захист персональних даних) та ePrivacy Directive, що є важливим етапом у процесі інтеграції України до Єдиного цифрового ринку ЄС. Законопроєкт «Про захист персональних даних» наприкінці минулого року був схвалений Верховною Радою України у першому читанні. Проєкт EU4DigitalUA FIAP надає свої експертні висновки і є долученою до робочої групи, що розробляє цей законопроєкт.

Однією з тез, що часто висловлюється в дискусіях, є твердження, що посилене регулювання персональних даних нібито гальмує технологічний розвиток та ставить український бізнес у невигідне становище в порівнянні з країнами, де аналогічні стандарти відсутні або слабкі. Однак ця теза не є достатньо обґрунтованою та потребує глибшого аналізу.

По-перше, економічний аспект цієї проблеми слід оцінювати диференційовано. Безумовно, у короткостроковій перспективі імплементація вимог GDPR створює додаткові витрати для бізнесу. Проте на довгострокову перспективу ці витрати стають інвестиціями, які зміцнюють довіру споживачів та підвищують репутацію компаній на європейському та глобальному ринках. Це забезпечує стабільність і довгострокову конкурентоспроможність.

Другий аспект — інноваційний. Посилення вимог GDPR прямо стимулює інновації у сфері технологій захисту конфіденційності даних — Privacy-Enhancing Technologies (PET). Досвід Європейського Союзу доводить, що саме завдяки GDPR активно розвиваються інноваційні технології, які забезпечують конкурентні переваги компаніям у цифровій економіці. Водночас необхідно враховувати ризики, пов’язані з надмірною жорсткістю або формалізмом регулювання, які можуть негативно впливати на швидкість інновацій, особливо серед малого та середнього бізнесу. Враховуючи це, законопроєкти були розроблені з урахуванням найкращих практик держав-членів ЄС, які успішно забезпечили баланс між захистом прав людини та гнучкістю, необхідною для розвитку інноваційних компаній.

Третій аспект — конкурентоспроможність українського бізнесу на міжнародному рівні. Для виходу українських компаній на ринки ЄС імплементація стандартів GDPR є необхідною умовою. Саме відповідність цим стандартам відкриває можливість використання правових інструментів транскордонної передачі персональних даних, таких як стандартні договірні положення (SCC), зобов’язальні корпоративні правила (BCR), що суттєво спрощує взаємодію з європейськими партнерами.

Варто також відзначити, що сучасні економічно розвинені країни, зокрема більшість країн Європи, США, Канади, Австралії, а також низки країн Азії, демонструють чіткий тренд до посилення регулювання персональних даних. Таким чином, для України є стратегічно важливим завданням завчасно адаптуватися до цих тенденцій.

І нарешті, особистий досвід роботи у сфері захисту персональних даних протягом майже 15 років дає підстави стверджувати: більшість проблемних ситуацій у цій сфері не є результатом регулювання як такого. Насправді більшість складних питань виникають через недостатнє розуміння норм законодавства або відсутність системного підходу. Практика доводить, що майже завжди можна знайти збалансоване, безпечне та ефективне рішення, що дозволяє розвивати технології та бізнес, одночасно дотримуючись високих стандартів захисту персональних даних.

Таким чином, реформа законодавства про захист персональних даних в Україні є не перешкодою, а необхідною умовою успішної інтеграції у цифровий простір ЄС та запорукою довгострокового стабільного розвитку українського суспільства, держави і бізнесу.

Андрій Ніколаєв, юрист, лідер компонента захисту персональних даних проєкту EU4DigitalUA FIAP